У класичному стилі DARVO («заперечувати, атакувати та поміняти місцями жертву та кривдника») нещодавно опублікована заява ООН Жінки «ЛГБТІК+ спільноти та опір проти прав» звинувачує тих, хто не вірить в ідеологію гендерної ідентичності, у ненависті. Але звинувачення, висунуті «ООН-Жінки» у всьому тексті, є неправдивими та завдають шкоди дітям і підліткам, жінкам, лесбійкам і геям, оскільки вважають ненавистю нормальні та цілком обґрунтовані сумніви щодо нової ідеології, яка підриває права жінок. Саме «ООН-Жінки» активно протистоїть жіночим правозахисним організаціям, які прагнуть справжньої рівності між статями:

• Ідеологічне поняття «гендерної ідентичності» суперечить різноманітності. Воно зміцнює шкідливі та мізогінні стереотипи щодо жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, з якими організації з прав жінок борються десятиліттями. Ідеологія ґендерної ідентичності вихваляє чоловіків за «практикування» жіночності, що є образою для жінок у всьому світі. Ідеологія ґендерної ідентичності підштовхує підлітків-лесбійок і геїв робити операції зі “зміни статі” замість того, щоб приймати свою сексуальну орієнтацію. Це протилежність позиції щодо прав людини;
• ЛГБТІК+ примусово об’єднує лесбіянок і геїв з групою людей, які не є геями. Ідеологія гендерної ідентичності стирає лесбійок, змушуючи їх приймати чоловіків як сексуальних партнерів. Це не “підтримка спільноти”, коли людей змушують приймати гетеросексуалів, які хочуть прикидатися тим, ким вони не є;
• Неправдива апеляція до охорони здоров’я з посиланнями на репродуктивне здоров’я жінок та осіб з особливостями статевого розвитку («інтерсекс») фактично приховує порушення етики догляду, пропаганду ненависті до власного тіла, підштовхує до фізичних змін, які здійснюються фармацевтичною та медичною промисловістю, які керуються прибутком, а не прагненням до хорошого самопочуття та прийняття себе.

Те, що ООН Жінки називає «рухами проти ЛГБТІК+», насправді є жіночими рухами, які усвідомлюють серйозні порушення прав людини, що здійснюються під прикриттям руху за права «ЛГБТІК+». Жінки мають право відстоювати свої права, права лесбійок і дітей. Називати нас «хейтер(к)ами» за це – це просто патріархальний гніт у новому образі.

Те, що ООН-Жінки називає «правами ЛГБТІК+», далеко не представляє права ЛГБ, а по суті є вимогами груп чоловіків щодо знищення та порушення прав інших груп:

• вони вимагають вторгнення в простори, створені виключно для жінок;
• вони вимагають змагатися з жінками в жіночих видах спорту;
• вони вимагають, щоб їх помістили в жіночі в’язниці, піддаючи жінок прямій небезпеці насильства, і жінкам нікуди сховатись;
• вони вимагають довідки та документи, які неправдиві щодо того, ким є ці люди;
• вони використовують фальшиву ідентичність, дозволену ідеологією гендерної ідентичності, щоб уникнути звинувачень у сексуальному насильстві;
• вони вимагають стирання значення матері, жінки та лесбійки для пристосування до бажань чоловіків;
• вони вимагають шкідливого, неетичного та експериментального втручання у здоров’я дітей та підлітків;
• вони вимагають легалізації сексуальної експлуатації та репродуктивної здатності жінок.

Основна стратегія, використана «ООН-Жінки» в цьому контексті, широко відома, оскільки вона відповідає інструкції, яка давно використовується трансактивізмом: перевести нову групу до найвищого статусу маргіналізованої жертви. Це створює прямий конфлікт із правами маргіналізованих груп, таких як жінки, лесбійки та діти. Трансактивісти створили фальшиву нову ієрархію, поставивши себе на вершину.

Організація «ООН-Жінки» застосовує тактику фальшивого об’єднання, змушуючи тих, хто займається правами дітей, підлітків, жінок, лесбіянок і геїв, ставити ЛГБТІК+ на перше місце в ієрархії прав людини: «захист прав ЛГБТІК+ невіддільний від роботи за права жінок і гендерну рівність».

Ми не згодні. Організація «ООН-Жінки» повинна підтримувати роботу жінок із захисту прав жінок, а не говорити жінкам, що вони мають знехтувати своїми правами на користь нещодавно оголошеної групи, основною метою якої є відстоювання прав жінок для чоловіків.

На відміну від того, що стверджує ООН-Жінки, діти, підлітки, жінки та лесбійки не повинні підкорятися маскуліністським групам, їм не потрібно працювати на вимоги чоловіків, щоб їхні права були гарантовані, і вони повинні мати повну автономію. Діти, підлітки, жінки та жінки-лесбійки, включно з феміністичними організаціями, які ООН-Жінки намагається інструменталізувати у своєму тексті, не поділяють ті самі цілі, що й групи трансактивістів. Ті з нас, хто стикались з трансактивізмом, можуть засвідчити, що це нова версія «патріархату, переваги білої раси, расизму, колоніалізму, ейблеїзму, класовості та інших систем гноблення». Найогиднішою образою є те, що ООН-Жінки використовує ці образи проти феміністичних організацій, які захищають права жінок.

«ООН-Жінки» вимагає, щоб правозахисні організації жінок підкорялися вимогам чоловіків щодо визнання їхньої «жіночості», ще раз доводячи, що «ООН-Жінки» більше не є органом, зацікавленим у захисті та просуванні прав жінок. «ООН-Жінки» тепер є інструментом патріархату і активно пригнічує жінок.

Ось чому справжні рухи за права дітей і підлітків, жінок, лесбійок і геїв завжди будуть «гендерно критичними» і проти маскуліністських вимог, замаскованих під «права трансгендерів», які знаходяться в явному конфлікті з життям дітей і підлітків, жінок, лесбійок та геїв.

Ще одна стратегія, яку використовує ООН-Жінки, полягає в тому, щоб позначити скарги всіх цих груп як «моральну паніку», стратегію, з якою ми всі добре знайомі, тому що коли жінки борються за те, щоб не втратити свої мізерні права на існування, або борються за своїх дітей , їх принижують як божевільних, істеричних і надмірно вимогливих.

Організація «ООН-Жінки» повинна негайно припинити заперечувати цілком реальні занепокоєння батьків щодо здоров’я та благополуччя їхніх дітей. Відрізання здорових частин тіла дітей, їх стерилізація та введення в їхні тіла протилежних статевих гормонів НЕ є «охороною здоров’я». Це шкода, і коли провідна світова організація наполягає на шкоді, батьки мають повне право поставити це під сумнів.

Так само немає «моральної паніки» в тому, що наявні дані демонструють, що «транс-жінки» становлять таку саму загрозу для жінок, як і чоловіки, оскільки «транс-жінки» за визначенням є чоловіками.

Що стосується «позбавлення коштів» і «виключення з громадянського простору», то скарга «ООН-Жінки» на брак фінансування викликає сміх, коли в усіх західних країнах є значні та зростаючі інвестиції від фондів, які втручаються в автономію жіночих і ЛГБ-рухів. Органи державної влади, такі як судова, законодавча та державна влада, також дедалі частіше схвалюють державну політику, яка ґрунтується виключно на нав’язуванні трансгендерної ідеології в освіті, охороні здоров’я, громадській безпеці тощо. Найсвіжішим прикладом стало відкриття Олімпіади у Франції, сповнене піднесення ідеї «трансгендерності», яке показує, що цей рух далеко не позбавлений фінансування, а навпаки, є високофінансованим і гегемоністським.

Серйозні звинувачення, висунуті ООН-Жінки, стосуються всіх нижчепідписаних організацій і всіх чоловіків і жінок, які критикують гендерну ідеологію та стверджують, зокрема, що жінки та дівчата мають права, заснованновані на статі.

Варто зазначити, що ООН-Жінки бере в лапки вислів «гендерна ідеологія», намагаючись охарактеризувати його як щось упереджене, тоді як трансактивістський рух, безперечно, є ідеологічним у своїй основі, оскільки він базується на абстрактних ідеях і переконаннях: рух вважає, що люди можуть змінювати стать, він вірить у сексистські стереотипи як визначення того, ким є люди, він вірить у сутність під назвою «гендерна ідентичність», яка сприйматиметься суб’єктивно, не має матеріальної основи, але повинна бути нав’язана як конкретна істина всьому суспільству.

Віддана прийняттю та підтвердженню своєї прихильності до порядку денного, зосередженого на квір-ідеології, система ООН стала настільки ж ідеологічною, оскільки вона дистанціювалася від науки та реальності, і сьогодні працює, у різних випадках, на користь ідеології, яка, замість того, щоб захищати права жінок, дівчат і гомосексуальних людей – найбільшої частини населення світу, позбавленої ​​прав людини, активно і всебічно працює над тим, щоб стерти концепції, необхідні для захисту цих груп.

ООН, прихильна до порядку денного, який суперечить інтересам жінок, лесбійок, дітей і підлітків, є антирізноманітним, антиправовим та антидемократичним. ООН-Жінки намагається змусити замовкнути законну критику руху, який підриває права жінок, використовуючи образи, принизливу мову та очорнення – усе це знаряддя історичного патріархального гноблення жінок.

Враховуючи все вищесказане, у цьому відкритому листі ми засуджуємо ООН-Жінки за те, що вони зраджують інтереси жінок, ставлячи потреби новоствореної групи чоловіків, які прагнуть прав жінок, над потребами справжніх жінок. ООН-Жінки була заснована в 2010 році як Організація ООН з гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок. «ООН-Жінки» мала відстоювати справу жінок, а не позбавляти нас можливостей і стерти нашу рівність на користь чоловіків, які прикидаються жінками. Відверто кажучи, ви заблукали.

Ми також підкреслюємо антидемократичний характер ООН-Жінки, її небажання вести діалог.

Ми не відмовлятимемося від розуміння того, що жінки — це дорослі особи жіночої статі, що лесбіянки — це жінки, яких приваблюють жінки, і що діти та підлітки не можуть погоджуватися на оманливі та шкідливі втручання в їхній розвиток.

Це аспекти, які не підлягають обговоренню для всіх організацій, представлених у цьому маніфесті, як це має бути для будь-якої установи, яка стверджує, що захищає права людини.

З огляду на це ми стверджуємо, що:

• Спроби криміналізувати жінок, які відкидають гендерну ідеологію, показують, що ООН-Жінки пропагує женоненависництво в його найпростішій формі.
• Образи та звинувачення «крайніх правих» мають на меті змусити замовкнути будь-кого, хто критикує повністю недоведену концепцію «гендерної ідентичності». Організації ООН ніколи не повинні використовувати цю тактику, особливо проти жінок, які виступають за права жінок, дітей і права лесбіянок і геїв.
• Звинувачення в тому, що жінки, які критикують гендерну ідеологію, є частиною «антиправових» груп, є мовою ненависті з боку ООН-Жінки, яка таким чином заохочує замовкнути та переслідувати жінок, заперечуючи наші права.